Трохи історії перед смачною їжею
В одній тільки Італії рецептів лазаньї існує безліч, мало не в кожній сім’ї є власний рецепт. А «класика» змінюється від регіону до регіону. В Лігурії, наприклад, песто використовують не тільки в якості соусу, але часто замінюють їм саму начинку. В Умбрії начинка традиційно складається з яловичих мізків, також «умбрийцы» часто використовують в начинку трюфеля і курячу печінку. На півночі Італії в області Венето замість м’ясної начинки зазвичай використовують цикорій. На Сицилії в лазанью крім всяких овочів використовують напівтверді сири і нерідко додають варені яйця. Експериментують італійці і з тестом. У деяких регіонах вони додають в тісто вино. Дуже часто можна зустріти лазанью з зеленого тесту (з додаванням шпинату.)
Лазанья (італ. lasagne) — ще одне чудове блюдо італійської кухні, що представляє собою прямокутне листкове макаронне виріб зі всілякими начинками і соусом, як правило це бешамель(посилання) і песто(посилання). Тісто для лазаньї готується як на макарони, мука повинна бути тільки з твердих сортів пшениці.
Вважається, що спочатку лазанья представляла з себе плоску круглу коржик з пшеничного тіста. Таку лазанью готували ще греки, тоді вона носила назву laganon. Стародавній Рим запозичив у греків цей рецепт приготування борошняного, але став нарізати тісто смужками і назвав таку пасту lagani. Хоча є й інша версія походження слова лазанья. За цією версією «лазанья» походить від грец.lasanon і перекладається як «горшкова піч». Жителі Риму запозичили це слово для позначення посуду, в якій готувалася лазанья, і перетворили в lasanum. А потім також стали називати і сама страва.
В Англії ж стверджують, що ще в XIV столітті, за часів короля Річарда II, у них був рецепт страви, схожого на лазанью, і називалося воно «loseyns». Кажуть, що рецепт приготування цієї страви написаний в одній з перших кухарських книг, яка зберігається в Британському музеї. Італійці до цих пір сперечаються з англійцям про те, хто ж все таки був першовідкривачем лазаньї, намагаючись довести, що їх старе англійське блюдо зовсім не є лазаньєю, хоча, англійська запис з’явилася майже на сотню років раніше італійської рукописи. Перший письмовий рецепт лазаньї був знайдений поблизу Неаполя, автор рукопису невідома. Саму рукопис назвали «Liber de coquina» («Кулінарна книга»), а лазанья в рецепті складалася з наступних ингреденитов: тертий сир, варені пласти тіста і мелені спеції.
Скандинави ж розповідають, що це блюдо існувало ще при вікінгів і дійшло до сьогодення під назвою «langkake», і дійсно дуже схоже на класичну лазанью сучасності — болоньєзе.
У XVI столітті рецепт лазаньї дізналися і в польській кухні, які злегка змінили рецепт і назвали страву «лазанка».
Вважається, що вперше в Італії стали готувати лазанью в Емілії-Романьї, принаймні саме тут з’явився на світ один з найпопулярніших в світі рецептів — «лазанья болоньєзе». Спочатку блюдо готувалося в печах спеціальних товстостінних сковорідках без ручок. У сковороду шарами складали тонке тісто, чергуючи його з сиром і рагу.
З часом лазанья стала частиною американської культури, після того як її рецепт привезли італійських емігранти, яких було дуже багато після того як до влади прийшов Беніто Муссоліні. Придбавши популярність, страва перетворилося на частину американського фаст-фуду і стало вироблятися промисловим способом.
